Азбука веры » Біблія »Евангельские и Апостольские чтения

Евангельские и Апостольские чтения 05 апреля 2024

На 6-м часе: Ис.13:2–13. На веч.: Быт.8:4–21. Притч.10:31–11:12.

Книга пророка Исаии
На 6-м часе: Ис.13:2–13.

13:2

см.:Ис.5:26;Ис.18:3;Иер.4:6;

13:3

см.:Иер.22:7;

13:4

13:5

13:6

см.:Иоил.1:15;

13:7

13:8

см.:4Цар.19:3;Пс.47:7;Ис.21:3;

13:9

см.:Ис.22:5;

13:10

см.:Ис.24:23;Иез.32:7;Иоил.2:31;Иоил.3:15;Мф.24:29;Мк.13:24;Лк.21:25;

13:11

13:12

13:13

Украинский (Хоменко)

Языки

Підніміть стяг на горі лисій, кликніть воєнним кличем, махніть рукою, щоб увіходили вони крізь княжі брами!

Щоб вилити мій гнів, я повелів моїм посвяченим воякам, я витязів моїх покликав, що раді моїй славі.

Ось гомін по горах, немов сила народу. Ось гамір царств і зібраних народів: Господь сил чинить перегляд бойового війська.

Вони прийшли з далекої країни з самого краю неба - Господь і знаряддя його гніву, щоб зруйнувати всю землю.

Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього!

Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане.

Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились.

Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї.

Тому небесні зорі та їхні Косарі не дадуть свого світла; сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити.

Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин. Покладу край гордині пишних, принижу бундючних тиранів.

Зроблю людей рідкішими, ніж золото щире, смертних - ніж золото офірське.

Тому й небо стрясеться, земля зрушиться з свого місця від обурення Господа сил у день його палкого гніву.

Бытие
На веч.: Быт.8:4–21.

8:4

см.:Иер.51:27;

8:5

8:6

8:7

8:8

8:9

8:10

8:11

8:12

8:13

8:14

8:15

8:16

8:17

см.:Быт.1:28;Быт.9:1:7;

8:18

8:19

8:20

8:21

см.:Быт.6:5;Мф.15:19;Мк.7:21;

Украинский (Хоменко)

Языки

і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.

А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.

По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,

і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.

Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.

Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.

Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.

І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.

Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.

На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, – аж ось поверхня землі була суха,

а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.

Тоді Бог сказав до Ноя:

"Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.

Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."

І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.

Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.

Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.

Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.